День української писемності та мови – державне свято, встановлене Указом Президента від 09.11.1997 р., щороку відзначають цього дня в Україні.
За православним календарем – це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця – першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря, з якого і починається писемна українська мова.
Усесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Завдяки йому на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».
Найкраще за все нашу з вами рідну українську мову характеризують вислови відомих людей:
Доля української мови – то є водночас й доля української держави й нації.
Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.
Мова росте елементарно, разом з душею народу.
Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу.
Мова – втiлення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любiмо ïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за приступнiсть мови, за багатство мови…
Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.
Поки живе мова – житиме й народ, як національність ... От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.
Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх.
Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.
Пронизану безмірною любов’ю та щирою турботою настанову свого часу дав нам, нащадкам, видатний український поет Максим Рильский:
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Нам зостається лише любити та плекати свою рідну українську мову, звучну, м’яку та барвисту, мову наших батьків, мову нашої країни! Зі святом вас, друзі!
